— Ти з глузду з’їхав? Навіщо розлучатися? А на що ми житимемо? І ремонт я ще не закінчила, — дорікала синові мати.
Галя завмерла. Прислухалася й розгубилася. Цілком випадково їй вдалося почути те, що відкрило їй очі на багато речей.
Жінка притулилася чолом до холодного скла, щоб остудити палаюче обличчя. Як же соромно й боляче було чути те, про що говорила свекруха в сусідній кімнаті.
Що тепер робити? Продовжувати слухати чи показати Валентині Агапівні, що вона вже тут. Прийшла допомогти, як і обіцяла нещодавно.
Галя думала недовго, бо в цей час свекруха продовжила. І невістка вирішила поки мовчати. Видно, сама доля так розпорядилася, щоб вона дізналася про те, що на думці у цинічної свекрухи. І, як з’ясувалося трохи пізніше, у її безсоромного чоловіка Анатолія також.
— А я тобі кажу — поки зачекай. Куди такий поспіх? Навіщо ці необдумані кроки? Ні, я говоритиму, а ти будь ласка послухай! — кричала в телефон Валентина Агапівна. — Слухай, якщо власного розуму не нажив. Ти мій син і повинен слухатися матір.
Після цих слів мати чоловіка замовкла буквально на десять секунд. Напевно, слухала те, що відповідав син. Але одразу ж знову перехопила ініціативу.
— Яке розлучення? Ти хоч голову увімкни! Зараз зовсім не час. Так, украй невчасно. Твоя Галька дурненька, і добре, що поки ні про що не здогадується. Користуйся ситуацією й не рубай з плеча. Навіщо ж самому добровільно відмовлятися від курки, яка несе золоті яйця? Це нерозумно! А? Що? Ой, ну ти даєш! Насмішив! Люби собі іншу на здоров’я. Хто ж тобі заважає? Ти мені краще скажи — що за така терміновість? Ти ж не вчора покохав свою Аліну.
Вислухавши відповідь сина, якої Галина не чула, мати одразу продовжила:
— Оце новини! Ще більше насмішив. Заміж їй закортіло! А навіщо тобі ця пустушка, Толику? І чим вона краща за твою дружину?
Валентина Агапівна помовчала кілька секунд, слухаючи відповідь Анатолія.
— Твоя Аліна ще дитина. Їй лише вісімнадцять, так? Ні освіти, ні роботи. А дружина працює в хорошій компанії. І незабаром на неї чекає підвищення. Галина вже зараз заробляє більше за тебе, а отримуватиме стільки, що тобі, дурнику, зовсім не доведеться працювати. А що може твоя малолітка, окрім того, щоб дивувати тебе молодим тілом? І це скоро мине. Молодість швидко проходить, любий мій сину. А гроші залишаються.
«Який жах! Невже я справді все це чую? Як таке могло статися саме зі мною? Чому я жодного разу не запідозрила тихого й безініціативного Анатолія у зраді?» — з гіркотою думала жінка, слухаючи розмову свекрухи з чоловіком.
Заміж Галя вийшла два роки тому, у двадцять сім. Незадовго до цього стався розрив із людиною, яку вона дуже кохала. З Павлом вони зустрічалися досить довго, і дівчина чекала від нього пропозиції руки й серця. Але все не складалося. То одна обставина заважала, то інша. Їхнє весілля відкладалося раз за разом. А потім Галя зовсім випадково дізналася, що коханий уже одружений і має дитину.
Здавалося, що разом із тією зрадою завалився весь світ, і нічого хорошого в житті Галі більше не буде. Вона довго нікого не хотіла бачити. Але якось подругам усе ж вдалося витягнути її до ресторану, де вона й познайомилася з Анатолієм.
Чоловік красиво залицявся і вже за кілька місяців зустрічей запропонував Галині вийти за нього заміж.
Мати майбутнього чоловіка була у захваті від вибору сина.
— Ах, як ти мене вразила, Галочко! Яка ж ти молодець! Гарну освіту здобула, у такій відомій компанії працюєш. Навіть квартиру вже купила! Поважаю самостійних жінок. Сама, знаєш, така, — не без гордості сказала майбутній невістці Валентина Агапівна.
Галині, змученій самотністю й зрадою коханого, тоді здавалося, що це хороший варіант. Люблячий чоловік, свекруха, яка її цінує — що ще потрібно для міцної родини? Пора влаштовувати особисте життя. Та й про дітей уже варто подумати, роки минають, — так міркувала вона в розмовах із подругами, коли наважувалася на шлюб із Толиком.
Жінка погодилася, але кохання до молодого чоловіка не відчувала. Після жорстокої зради душа мовчала. І Галина вважала, що це навіть на краще — у шлюбі головне не кохання, а повага між подружжям і взаємна турбота. А коли з’являться діти, то всю свою нерозтрачену любов можна буде віддати їм.
Після весілля Анатолій переїхав до квартири дружини. Жили вони непогано, дружно й без скандалів. Більшу частину часу Галина проводила на роботі. Анатолій же поки шукав себе, постійно змінюючи місце роботи. На новому місці щоразу знаходив те, що його не влаштовувало. То зарплата мала, то начальник надто суворий, то умови праці не такі, як обіцяли.
Галя через це не засмучувалася. Нехай шукає, думала вона. Грошей молодій сім’ї вистачало, та й сама жінка тоді була зосереджена зовсім на іншому.
Чомусь у них не виходило зачати дитину. Галина вже й до лікаря звернулася, пройшла всі необхідні обстеження. Але лікар патологій не виявив і запевнив, що все добре, просто треба зачекати.
— Іноді таке буває. Відпустіть ситуацію, і з часом природа сама все зробить за вас. Запевняю, ми з вами скоро знову зустрінемося, але вже з приємного приводу, — усміхаючись, відповів їй лікар.
Але минуло вже майже два роки відтоді, як вона вийшла за Анатолія, а батьками вони так і не стали.
І тепер, слухаючи розмову, не призначену для її вух, Галина розуміла — усе не просто так. Наче сама доля вберегла її від того, щоб у цьому шлюбі з’явилися діти. Адже зрештою, як тепер з’ясувалося, їхню сім’ю чекав крах.
Галина багато працювала, намагаючись накопичити гроші на той час, коли сидітиме в декреті. Щоб на все вистачало, і ні вона, ні дитина ні в чому не мали потреби. На Анатолія з його вічними пошуками себе розраховувати не доводилося. Отже — тільки на себе.
Галина працювала з повною віддачею. Її зробили начальницею відділу буквально через кілька років після того, як вона влаштувалася до компанії. Оцінили її високу працездатність і вміння жертвувати особистим часом заради блага підприємства. Але саме це й зіграло фатальну роль у тому, що сталося. Дружина зовсім не приділяла часу тому, щоб зрозуміти, чим займається чоловік.
Свекруха продовжила, вирвавши Галину з думок.
— А ти про мене подумав? Я ж тільки в одній кімнаті ремонт закінчила. А Галя мені допомагала грошима. Ніколи не відмовляла. І тепер через твої примхи все кинути на півдорозі? От закінчу ремонт у квартирі — тоді й розлучайся, розумнику! Що, мам? — бурхливо відреагувала на вигук сина Валентина Агапівна.
— І знаєш, моя тобі порада — кинь ти цю молоду нерозумну дівчину й залишайся з Галею. Такої дружини ти більше не знайдеш. Не переч матері!
Ти ж із нею, як у Бога за пазухою. Ну подумай добре, синочку! Якщо тобі там ще є чим думати. Ох, зовсім ти не в мене вдався, а у свого легковажного батька. Мотається він по світу від однієї жінки до іншої, незважаючи на вік. А вже ж немолодий! Ти теж так хочеш? — невдоволено кричала свекруха.
«Вони мене ще й використовують. Мало того, що чоловік бреше, так ще й його мати вирішила ремонт за мій рахунок зробити! А я ж щиро їй допомагала», — з подивом слухала Галя.
Сьогодні у Галини був незапланований вихідний посеред тижня. Такого раніше ніколи не траплялося, але цього дня на весь день вимкнули електроенергію. І начальник усіх відпустив.
Повернувшись додому, діяльна жінка засумувала. В однокімнатній квартирі був порядок, чоловік на роботі. Тоді вона вирішила лягти й поспати. Накопичена втома давалася взнаки. Але щось змусило її зібратися й поїхати до свекрухи. Мабуть, інтуїція, передчуття того, що саме сьогодні їй потрібно бути там.
Кілька днів тому свекруха попросила невістку помити вікно й повісити штори в спальні, де щойно закінчили ремонт. І Галя вирішила, що це гарна можливість не витрачати свій законний вихідний, а зробити все сьогодні. Ключі від квартири свекрухи Галя знайшла в шкатулці на тумбочці в передпокої й узяла із собою. А раптом матері Анатолія не буде вдома.
Так і сталося. Подзвонивши у двері й не дочекавшись відповіді, вона сама відчинила квартиру Валентини Агапівни.
Невістка вирішила без господині нічого не робити. Дочекатися свекруху й уже під її пильним керівництвом помити вікно та повісити штори.
Галина прилягла на ліжко й задрімала. Розбудив її звук дверей, що відчинялися, і голос свекрухи, яка голосно говорила телефоном.
Ось так простим способом вона дізналася всю правду про те, що відбувається в її особистому житті та в її сім’ї. Виходило, що і для чоловіка, і для свекрухи Галя була лише заможною жінкою, гаманцем із грошима.
Місяць тому їй подзвонила свекруха з проханням дати грошей на шпалери для спальні. Сказала, що попереду великі витрати, бо, окрім шпалер, і двері треба міняти, і укоси також.
— А ще ж штукатурка, шпаклівка потрібні будуть, сама розумієш, Галю. Влетить це все в копієчку. Майстрів я вже знайшла, дорого просять, а що робити? Ремонт необхідний, ти ж сама розумієш. Ти бачила, в якому стані моя квартира?
— Так, бачила. Ремонт потрібен, — відповіла Галина. — Добре, днями в мене буде премія, і я виділю вам суму.
— Справді? — трохи здивувалася Валентина Агапівна такому швидкому вирішенню своєї проблеми. — Ой, дякую тобі! Ми ж тепер одна сім’я і повинні допомагати одне одному.
Свекруха довго сипала похвалами. А потім ще кілька разів зверталася до невістки по допомогу. Грошей постійно не вистачало, ремонт вимагав усе більше й більше.
Під час передачі грошей свекрусі Галина попросила її про одну дрібницю.
— Ви ж знаєте, що я фінансистка, і порядок у грошових справах для мене дуже важливий. Ось розписка про те, що я даю вам гроші. Підпишіть — і гроші ваші.
— А це ще навіщо? — розгубилася хитра свекруха. — Ти ж не в борг мені даєш! Ми так не домовлялися. Та й нічим мені віддавати. Я думала, що ми по-родинному це питання вирішили.
— Нічого віддавати не треба. Я даю гроші, як і обіцяла. Просто для мене це важливо. Ну як вам пояснити? Для сімейної історії, чи що. Розумієте? Документ про те, що колись ми з Толею допомогли вам грошима на ремонт, — говорила Галя, навчена колегою Світланою.
— Галю, візьми з неї розписку. Бо потім відмовиться, хитра людина. А це все-таки документ. Та й узагалі — мало що в житті буває. Тобі ці гроші не так легко дістаються, щоб просто так ними розкидатися, — казала Світлана.
Валентина Агапівна зам’ялася. Їй зовсім не хотілося щось підписувати. Вона відчувала в цьому якийсь підступ. Але бажання отримати легкі гроші від невістки переважило сумніви. І жінка підписала всі розписки.
А тепер з’ясувалося, що свекруха планувала відремонтувати всю квартиру за рахунок невістки. І для цього вимагала від сина не поспішати з розлученням. Який цинізм!
Так, Світлана, яка, на відміну від подруги, вже стикалася зі зрадою та підлістю близьких людей, мала рацію. Розписки ще знадобляться.
Пора виходити зі схованки й розставити все по своїх місцях.
— Галю? — у свекрухи відвисла щелепа, коли вона побачила невістку, що виходила зі спальні.
— Так, це я. А чого ви дивуєтеся? Ось прийшла до вас у гості. І як же вчасно, чи не так!
— А що ти тут?.. А як ти тут? Звідки? Ти ж зараз повинна бути на роботі, — захриплим голосом белькотіла свекруха.
— Ну звісно, повинна. На роботі, щоб заробляти гроші для вас і вашого підлого синочка. А він у цей час буде розважатися з іншими жінками. Добре ви влаштувалися, нічого не скажеш! — продовжувала Галина голосно.
— Галю… Ти не так усе зрозуміла…
— Не так? А що тут незрозумілого? Тут навіть додумувати нічого не треба. Ви все по поличках розклали, Валентино Агапівно. Галька — дурненька, нехай працює, забезпечує сім’ю грошима. Толик нехай крутиться з Алінкою, до розлучення готується. Але найкраща у нас свекруха! Жінка, яка знає про зради сина, але суворо забороняє йому розлучатися. Вона, бачте, ще не до кінця використала грошову невістку. Ну і що тут можна було не так зрозуміти?
— Галю, я ж його відмовляла, ти ж чула. Я хотіла зберегти сім’ю, — тихо виправдовувалася свекруха.
— Не треба його відмовляти. Я сама подам на розлучення, і сьогодні ж! І синові передайте — нехай приїжджає по свої речі. Увечері я зміню замок, і тоді він уже нічого не забере з моєї квартири.
— Навіщо ж так? Адже можна було в усьому розібратися, поговорити…
— Говорити мені з вами більше нема про що. А от вам з Анатолієм буде що обговорити. У вас намалювалася проблема, і дуже серйозна, — Галина навіть відчула задоволення, вимовляючи ці слова. — За розписками, які ви підписали, ви винні мені кругленьку суму. Пам’ятаєте?
— Звісно, пам’ятаю. Але ж ти обіцяла, що не вимагатимеш гроші назад, — ще більше розгубилася свекруха.
— Мабуть, ви не встигли або не захотіли прочитати приписку внизу. Там сказано, що якщо гроші не будуть повернуті у строк, який я вкажу, ваш борг подвоїться. І це факт, — блефувала Галина, знаючи, що ці розписки зараз у неї й уточнити щось Валентина Агапівна все одно не зможе.
— Що? Як це? Невже ти наважишся? — остовпіла свекруха.
— Звісно. Ще й як наважуся! З такими нечесними й цинічними людьми, як ви, лише вашими ж методами й треба боротися! Гроші чекаю протягом тижня. Інакше зустрінемося в суді.
Галина пішла, а через годину до неї примчав Анатолій, намагаючись хоч щось зробити, щоб зберегти сім’ю.
— Не гай часу дарма. Збирай свої речі й забирайся звідси. Аліна чекає на тебе, не муч дівчину, — дружина була непохитна.
Галя подала на розлучення, а через тиждень колишня свекруха повернула їй борг. Можливо, взяла кредит, а може, й син постарався, заліз у борги.
Жінка зробила для себе головний висновок — не варто виходити заміж без любові. І створювати ілюзію щасливого сімейного життя. Без любові нічого не вийде, як би не старатися. Лише проблем собі наживеш і нерви зіпсуєш.
