ST. Я, як завжди, поверталася з роботи, дорогою забравши доньок із дитячого садка

Я, як завжди, поверталася з роботи, дорогою забравши доньок із дитячого садка. У руках несла пакети з продуктами, які купила ще під час обідньої перерви.

Коли я відчинила вхідні двері й разом із дітьми зайшла до квартири, до мене одразу долинули чоловічі голоси.

До Сергія прийшли колеги, вони жваво про щось розмовляли, настільки захоплено, що чоловік навіть не почув, як ми повернулися додому.

Я роззулася й уже попрямувала до вітальні, щоб привітатися, але мимоволі почула уривок їхньої розмови.

— Робіть, як я, друзі! — самовдоволено заявив Сергій. — У мене все продумано. Є дружина — не красуня, зате займається домом і дітьми, а красивих дівчат я беру з собою у відпустку. Я знаю, як треба жити!

Я завмерла на місці, так і не дійшовши до кімнати, і напружено прислухалася.

— Наталка навіть не здогадується про це. Вона впевнена, що я турботливий і люблячий чоловік, а я тим часом отримую все, про що тільки можна мріяти: чистоту в домі, доглянутих дітей, машину, на яку скинулися її батьки, і ще багато всього. Уже шість років живу в такому комфорті, — продовжував вихвалятися він.

Від почутого в мене підкосилися ноги, а в горлі став клубок. Я якомога тихіше відвела доньок у дитячу, а сама повернулася ближче до вітальні.

Мій чоловік, якому я довірила своє життя, зараз вихвалявся перед друзями тим, як спритно мене обманює. Я притулилася до стіни, намагаючись не впасти.

— Ну, Сергію, — нервово засміявся один із колег, — ти, звісно, добре влаштувався. Усім би так жити!

— От і я про це, — із самовдоволеною усмішкою відповів Сергій. — Треба просто одружитися з багатою, негарною жінкою, щоб вона вважала тебе ідеальним і нікуди не збиралася йти. А самому — під виглядом відряджень їздити відпочивати з красунями на море.

Слово «негарна» боляче вдарило мене просто в серце. Хотілося увірватися в кімнату й висловити йому все, що накопичилося.

Але я стрималася. Замість цього тихо пішла на кухню і навмисне голосно загриміла каструлями, щоб чоловік зрозумів — я вже вдома.

Невдовзі гості розійшлися. Того вечора Сергій поводився так, ніби нічого не сталося.

Він зайшов на кухню, допоміг мені приготувати лосося з овочевим гарніром — улюблену страву всієї родини.

Навіть поцілував мене в щоку, поцікавився, як минув мій день, а потім допоміг укласти дітей спати.

Мені навіть на мить стало смішно від цієї показної турботи — настільки вона виглядала фальшивою.

Наступного ранку, коли я годувала дітей сніданком, Сергій запитав, чи все зі мною гаразд.

Мабуть, він помітив, що я стала замкнутою і майже не розмовляю.

— Просто дуже втомилася за цей тиждень. Та й уночі майже не спала, — спокійно відповіла я, натягнувши усмішку.

— Тоді сьогодні нічого не готуй, замовимо щось із ресторану, — розпорядився він і поблажливо поплескав мене по плечу.

Я ледь стрималася, щоб не відсмикнути його руку з огидою.

Сергій пішов на роботу, як завжди, поцілувавши мене на прощання. Я, як і завжди, усміхнулася у відповідь. Але щойно за ним зачинилися двері, одразу зателефонувала на роботу і взяла вихідний.

Того дня мої думки були далеко від справ. Я відвела доньок у садок і почала втілювати свій план.

До обіду я знайшла в соціальних мережах жінок, з якими зустрічався Сергій, і навіть виявила на їхніх сторінках спільні фотографії.

Це виявилося не складно — чоловік ніколи не виходив зі своїх акаунтів, і будь-хто, хто мав доступ до його ноутбука, міг читати листування.

Я зберегла скриншоти його повідомлень, а також отримала виписку з банківського рахунку, яка чітко підтверджувала його подвійне життя.

Того дня доньок із садка забрала моя мама. Звісно, я не готувала вечерю і нічого не замовляла.

Сергій, повернувшись із роботи, навіть не підозрював, що на нього чекає. Я була сповнена рішучості.

— Привіт, кохана, — сказав він, усміхаючись. — Як минув день?

— Прекрасно, — байдуже відповіла я. — У мене для тебе сюрприз. Я готувала його весь день.

Сергій зацікавлено підняв брови.

— Сюрприз? З якого приводу?

— Просто захотілося подякувати тобі за наше «щасливе» сімейне життя, — сказала я з легкою усмішкою. — Ходімо до вітальні.

Він пішов за мною й зручно вмостився в кріслі перед телевізором. Я підсунула до нього столик, поставила миску з чипсами й кухоль пива.

— Що це за турбота? — насторожено запитав він.

— Скоро сам усе побачиш, — відповіла я й увімкнула телевізор.

За пів години до його приходу я підготувала слайд-шоу, записала його на флешку й під’єднала до телевізора.

Спочатку він не зрозумів, що відбувається. Перші фотографії виглядали безневинно — це були знімки з «відряджень».

Але потім з’явилися інші кадри. На одному — він обіймає жінку зі списку друзів. На іншому — сміється з іншою, тримаючи в руках напої.

— Кохана… я все поясню, — нервово заговорив Сергій.

— Тихіше, — перебила я. — Поважай мою роботу. Дивись далі.

Фотографії змінювали одна одну, і кожна була гіршою за попередню.

— Ти ж не думав, що я ніколи не дізнаюся? — холодно запитала я.

— Звідки в тебе все це? — налякано прошепотів він.

— Із твоїх же соцмереж. Треба було хоча б пароль поставити, — відповіла я.

— Це були просто захоплення… Насправді я люблю тільки тебе! — вигукнув він.

— Справді? І з цієї «любові» ти називав мене потворною перед колегами? — різко запитала я.

— Але справа навіть не в цьому. Ти шість років мене обманював і ще й вихвалявся цим.

— Наталю, давай поговоримо… — благав він.

Я лише холодно усміхнулася.

— Нам нема про що говорити. Я не збираюся жити з брехуном і лицеміром. Збирай речі й забирайся з моєї квартири.

Сергій мовчки дістав сумки й почав збирати свої речі. Кілька разів намагався вибачитися, але я не звертала на нього уваги.

Через кілька днів я подала заяву на розлучення. Далі були суди й поділ майна.

Квартира залишилася мені — її подарували батьки ще до шлюбу.

Йому дісталася лише частина виплат за машину та аліменти. Його фінансове становище різко погіршилося.

У всіх своїх бідах він звинувачував мене. І це було особливо боляче — адже зрадили, принизили й обманули саме мене.

Що ж, для нього я — «потворна». Але це лише його думка. І, чесно кажучи, після всього пережитого вона для мене більше нічого не означає.