Ірина з Олегом вечеряли на кухні.
— Коханий, ти не хочеш до Світлани з’їздити? Доньку відвідаємо, онучку побачимо, — раптом запропонувала дружина.
— Залюбки! — усміхнувся Олег.
— Тоді я їй нічого не скажу. Зробимо сюрприз, — вирішила Ірина.
У суботу вранці вони зібрали подарунки та гостинці й вирушили в дорогу. До обіду батьки були біля будинку доньки. Олег дістав сумки з багажника автомобіля, і вони піднялися до квартири Світлани. Ірина натиснула на дзвінок, за хвилину двері відчинилися, на порозі з’явилася Світлана. Батьки глянули на доньку і не повірили своїм очам.
— Ні! — категорично заявив батько, коли Світлана повідомила батькам, що збирається заміж за Олексія. — Я категорично проти!
— Ну чому? — запитала Світлана, і її очі наповнилися сльозами. — Ми любимо одне одного.
— Це ти його любиш, а він використовує тебе, — відповів батько. — Я бачу його наскрізь. Він обманює тебе, він непорядний і лінивий. До того ж, не дуже розумний, але намагається хитрувати й маніпулювати. З роками лише відточить свої навички й перетворить твоє життя зовсім не на казку. З ним ти не будеш щасливою.
— Він не такий, — крізь сльози сказала Світлана. — Він мене любить!
— Та встигнеш ти ще вийти заміж, — уже м’якше сказав батько. — Спочатку інститут треба закінчити, диплом отримати, а потім уже думати про заміжжя.
— Олексій не стане стільки чекати, — відповіла Світлана.
— Якщо любить — зачекає, — погладив її по голові батько. — А ти якраз перевіриш його почуття.
Олег Ігорович майже ніколи не помилявся в людях. Давалися взнаки не лише життєвий досвід, а й управління власним бізнесом. Світлана ж, оточена любов’ю та турботою батьків, ще не стикалася із серйозними проблемами, які довелося б вирішувати самостійно.
У Світлани є молодший брат Роман, якого виховують у суворіших умовах, адже він майбутній чоловік і спадкоємець сімейної справи.
Незважаючи на те, що Олег Ігорович був проти, Світлана все одно вийшла заміж. План Олексія з «вагітністю» спрацював, і батько змушений був погодитися. Зятя він не злюбив, але не показував цього заради доньки.
Майже відразу після весілля Олексій почав переконувати Світлану поговорити з батьком про роботу:
— Мені соромно, що я звичайний менеджер у якійсь конторі. І заробляю так мало, що не можу дозволити тобі дорогі подарунки. А коли з’явиться дитина, я не зможу дати їй гідне життя. Поговори з батьком, нехай він влаштує мене до себе, наприклад, заступником, щоб зарплата була хороша.
Піддавшись вмовлянням чоловіка, Світлана поговорила з батьком. Вислухавши доньку, Олег Ігорович сказав:
— Я так і знав, що він почне використовувати тебе. Я його не візьму. Якщо хоче більше заробляти — нехай сам щось робить. Тоді я хоча б почну його поважати.
— Тату, він для нашої сім’ї старається, — заступалася Світлана.
— Він для себе старається! — відповів батько. — Чому він сам зі мною не поговорив? Не люблю таких.
— Будь ласка, — благала Світлана.
— Добре, нехай прийде до мене в офіс, — зглянувся батько.
Наступного дня Олексій розвалився в кріслі та почав розповідати про свої «досягнення».
— Поки що попрацюєш водієм, — сказав Олег Ігорович.
— Водієм? Вам не соромно?
— Ні. Мені соромно, що мій зять — це ти.
Олексій розлютився й пішов, кинувши наостанок, що той ще пошкодує.
Повернувшись додому, він поставив Світлані ультиматум: або вона їде з ним, або залишається з батьками. Вона погодилася поїхати.
Новина про переїзд до Вінниці дуже засмутила батьків. Але Світлана не слухала — вона вірила чоловікові. Вона залишила навчання і поїхала з ним.
Спочатку вона часто телефонувала матері, але з часом дзвінки стали рідшими. А коли батьки захотіли приїхати, вона попросила не робити цього. Батько не витримав і все ж поїхав.
Перше, що вони побачили — виснажену доньку. Побачивши батьків, вона розплакалася. Олексій так і не знайшов роботи, жив за рахунок матері та грошей батьків Світлани. З часом він почав зловживати алкоголем і сваритися. Його мати не витримала й поїхала, залишивши Світлану саму з ним.
— Доню, чому ти мовчала? — заплакала Ірина.
— Він не дозволяв, — тихо відповіла Світлана. — Телефон забрав.
— Збирайся, їдеш додому! — твердо сказав батько.
— У мене навіть немає взуття… — зніяковіло сказала вона.
— Де речі?
— Він продав…
Батько мовчки обійняв її:
— Збирай те, що залишилося. Поїдемо.
Коли Олексій повертався додому, він побачив їх біля під’їзду.
— Куди зібралася? — закричав він.
Ірина стала між ним і донькою:
— Вона їде додому.
Олексій схопив Світлану за руку, але раптом опинився на землі — поруч стояв батько.
— Ще раз наблизишся — пошкодуєш, — холодно сказав він.
Олексій мовчки кивнув.
Світлана з батьками поїхала. Вдома вона нарешті відчула спокій. Вона шкодувала, що не зробила цього раніше, але не шкодувала про доньку.
Через кілька років Світлана знову вийшла заміж — вже свідомо і з благословення батька. Вона також закінчила навчання. Усе сталося так, як казав батько — просто не з першого разу.
