Ігор здавався ідеальним чоловіком. П’ятдесят чотири роки, архітектор, уже сім років у розлученні. Уважний, турботливий, умів сказати правильні слова в потрібний момент. Мені було сорок вісім, я теж пережила розлучення й втомилася від самотності. З Ігорем усе було просто й легко.
Ми зустрічалися вже чотири місяці, коли він запропонував познайомити мене зі своєю матір’ю.
— Мама хоче тебе побачити, — сказав він. — Поїдемо в суботу на вечерю. Підійде?
Я зраділа. Знайомство з батьками — серйозний крок. Отже, він налаштований на довгострокові стосунки.
У суботу ми поїхали до його матері. Вона жила у трикімнатній квартирі на околиці міста. Двері відчинила жінка років сімдесяти п’яти — підтягнута, зі строгим поглядом, який оцінював із голови до п’ят.
— Це Ірина, — представив мене Ігор.
— Добрий вечір, — я простягнула руку й намагалася усміхнутися. — Дуже приємно.
Вона ледь потиснула мою долоню, уважно оглянула мене й нічого не сказала. Я відчула себе так, ніби складаю іспит без права на помилку.
І цей іспит я провалила ще до того, як почала говорити.
Вечеря: холод, який відчувається без слів
Ми сіли за стіл. Мати Ігоря накрила щедро: салати, гарячі страви, пироги. Я хвалила все, намагаючись бути ввічливою й доброзичливою.
Вона відповідала коротко. Дивилася на мене пильно, вивчаюче. Ігор намагався розрядити атмосферу жартами, але напруга не зникала.
— Ірино, а чим ви займаєтеся? — нарешті запитала вона.
— Працюю у страховій компанії. Керівниця відділу.
Вона кивнула, ніби роблячи висновок:
— Кар’єра для вас важлива. Зрозуміло.
У її голосі не було схвалення.
— А діти у вас є? — пролунало наступне запитання.
— Ні. Так склалося.
Вона багатозначно подивилася на сина.
— А Оленка народила Ігорю двох чудових хлопців, — сказала вона.
Оленка — колишня дружина Ігоря. Я знала про неї небагато: розлучення сім років тому, діти вже дорослі, живуть окремо.
— Так, Ігор розповідав, — спокійно відповіла я.
Мати Ігоря зітхнула:
— Оленка була гарною дружиною. Домашньою, уважною, справжньою господинею.
Ігор напружився:
— Мамо, давай не будемо про це.
Але вона продовжила:
— Чому ж? Оленка присвятила себе родині. Не роботі.
Я мовчала. Уже було зрозуміло: далі стане тільки складніше.
Фраза, яка змінила все
Після вечері ми пили чай. Ігор вийшов на балкон. Я залишилася з його матір’ю наодинці.
Вона довго дивилася на мене, а потім сказала тихо, майже довірливо:
— Знаєте, Ірино, Ігор усе життя шукав жінку, близьку за характером до мене. Оленка була такою. А ви… ви зовсім інша.
Я не знала, що відповісти.
Вона продовжила:
— Оленка розуміла сімейні традиції. Ми жили однією родиною. Вона часто приїжджала, допомагала по дому, підтримувала мене. Я ставилася до неї, як до доньки.
І тут мені стало по-справжньому ясно, що відбувається.
— А потім вона сказала, що хоче більше самостійності, — зітхнула мати Ігоря. — Ігор намагався зберегти родину, але вона подала на розлучення.
Вона уважно подивилася на мене:
— А ви теж із таких? Самостійних?
Потім додала:
— Ігорю потрібна жінка, яка зможе підтримати мене, коли я постарію. Оленка це розуміла. А ви?
У цю мить усе стало на свої місця.
Момент істини
Коли Ігор повернувся з балкона, я підвелася:
— Ігорю, мені час. Поїхали.
У машині я мовчала. Він намагався заговорити, але я попросила зупинитися.
— Твоя мама сказала мені важливу річ, — спокійно сказала я. — Про те, якою бачить твою майбутню дружину.
Ігор мовчав.
— Ти шукаєш партнерку чи людину, яка візьме на себе чужі обов’язки?
Він не відповів.
— Ось і відповідь, — сказала я, виходячи з машини. — Не телефонуй мені більше.
Я поїхала додому на таксі.
Він писав і дзвонив кілька днів поспіль, намагаючись пояснити, що все не так серйозно. Але я вже все зрозуміла.
Я припинила спілкування.
Згодом я дізналася, що колишня дружина Ігоря давно побудувала нове, спокійне життя. А Ігор і досі знайомиться з жінками — ненадовго. Бо кожна з них рано чи пізно розуміє те саме, що й я.
Мій висновок
Якщо чоловік справді хоче стосунків, він шукає партнерку, а не людину для виконання чужих очікувань.
Іноді піти — це не втеча, а найзріліше рішення.
Краще бути самій, ніж жити в умовах, де тебе ніколи не приймуть такою, якою ти є.
