ST. — Я йду від тебе, Ромо, — сказала вона і продовжила бризкатися парфумами.

— Я йду від тебе, Ромо, — сказала вона і продовжила бризкатися парфумами.

— Тобто як іду? До кого? Куди?

— До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду терпіти твої витівки? Хочу — ночую, хочу — не ночую. Такого я не терпітиму!

Роман не ночував удома з п’ятниці до неділі. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина влаштує скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув.

— Якщо любить, значить буде терпіти, — подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку.

У квартирі було спокійно. Варя дивилася телевізор, а п’ятирічний син Матвій грався в кімнаті.

Як ні в чому не бувало, Роман зайшов у кімнату і почав переодягатися. Хоча був упевнений, що Варя вже з качалкою його чекає за рогом. Ну, чи хоча б зі сковорідкою.

Але ні, ця пані витягнула ноги, лузала насіння і вдавала, що впритул чоловіка не помічає.

— Нічого не хочеш сказати? — не витримавши, запитав Роман.

— З чого це раптом?

— Ну, хоча б привітатися. Ми ж із п’ятниці не бачилися!

— Ти тільки зараз це помітив?

Рома зрозумів, що Варя не така проста, як він думав. А й справді, що з нею сталося? Раніше вона не втрачала можливості поскандалити, а тут раптом мовчить.

Чи це нова тактика щодо мого виховання? Невже? Як вона там погрожувала мене перевиховати? Тільки особливо нічого не вийшло. Де хочу, там і ночую!

— Я у Коляна був, — сказав Роман.

— А хіба я питала про це?

Ну просто дивовижна жінка!

— Я подумав, що тобі буде цікаво.

— Ні, мені байдуже.

Роман не вірив у те, що каже дружина. Він був упевнений, що це все блеф. Образилася і тепер собі ціну набиває. Ну, ну. Це ми ще подивимося, хто кого в результаті.

Він пішов на кухню. Дуже зголоднів. І яке було його розчарування, коли він не знайшов нічого поїсти.

— Слухай, де їжа? Що це все означає? — крикнув він із кухні, гримаючи каструлями.

— Ми з Матвієм уже поїли. А собі можеш приготувати сам.

Роман не зрозумів, у чому річ. Адже за десять років спільного життя Варя вперше залишила його голодним.

— Ти що, так пожартувала?

— А схоже, що я жартую? Хочеш їсти — йди та приготуй. І взагалі, не заважай мені. Передача дуже цікава.

Вона махнула рукою, даючи зрозуміти, що Роман загороджує телевізор.

У результаті йому довелося витратитися і замовити доставку їжі, тому що готувати він толком не вмів. У нього вічно все підгоряло. Хоча зараз підгоряло в Романа зовсім інше.

Особливо коли він побачив, що його речі не випрасувані. Ба більше, навіть не випрані.

— Варю, а чому моя сорочка брудна? Зрештою, в чому завтра я піду на роботу? — обурювався він.

— Візьми та випери. Я стежити за твоїми речами не зобов’язана.

Роман був просто шокований тим, що відбувається. Схоже, назрівав справжній бунт на кораблі!

— Та як же так, Варю? Ти ж знаєш, я не вмію сам прасувати та прати.

— Значить, навчишся, або йди до тієї, у якої ночував ці дні. Вона тобі й приготує, і випере, і попрасує. Мабуть.

У цей момент Роман уже сам почав зриватися на крик.

— Та я ж тобі кажу, що у Кольки був! Ми весь цей час грали в приставку. Мені навіть не було коли відірватися від гри, щоб тобі подзвонити.

У відповідь Варвара лише спокійно кивнула і сказала:

— Чудово! Ти не повіриш, але й мені теж було ніколи тобі готувати, прасувати та прати. І навіть зателефонувати!

Роман не зрозумів, про що вона, і вирішив перепитати.

— А що це ти робила?

— Це не має значення. Але хочу, щоб ти знав, що у вихідні мене теж не було вдома.

— Оце так поворот!

— Стривай, а Матвій?

— А що Матвій? Кілька годин тому забрала його від бабусі.

— І де ти була?

— А це вже тебе не стосується.

Роман грюкнув дверима і пішов у кімнату. Він вирішив, що зараз не найкращий час говорити з дружиною.

Цікаво вона влаштувалася. Замість того щоб розпитувати мене, чому я їй не дзвонив і де був, вона вирішила інтригу закрутити.

І, до того ж, година минула, а вона навіть не зайшла зі мною поговорити?

Тут Роман почув голос Варвари й спочатку подумав, що вона вирішила з ним заговорити. А потім зрозумів, що дружина розмовляє телефоном.

— Цікаво, з ким це вона спілкується пізно ввечері? — сказав сам собі Роман.

— Так, я пам’ятаю про твою пропозицію і рада її прийняти. Так, звичайно. Заїдь. Через десять хвилин я спущуся.

— У сенсі? Куди?

Роман поспішив у кімнату і своїм очам не повірив. Дружина стояла в гарній сукні, а поруч була її валіза.

— Варю, що все це означає? Куди ти на ніч дивлячись зібралася?

У відповідь вона посміхнулася йому.

— Припущень зовсім немає?

Роман продовжував дивитися на неї, мов укопаний.

— Я йду від тебе, Ромо, — сказала вона і продовжила бризкатися парфумами.

— Тобто як іду? До кого? Куди?

— До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду терпіти твої витівки? Хочу — ночую, хочу — не ночую. Такого я не терпітиму!

Цими словами вона остаточно шокувала Романа. Адже він був абсолютно впевнений, що його дружина ніколи нікуди не подінеться. Та й кому вона з дитиною потрібна?

— Стривай, а як же я? Як же Матвій?

— За Матвія не хвилюйся. Він поки що поживе з бабусею. З твоєю мамою.

Роман розсміявся і відповів:

— Дуже смішно! У неї однокімнатна квартира, і вони там просто не зможуть жити удвох. Там місця не вистачить.

Варвара кивнула головою.

— Усе правильно. Тому твоя мати погодилася пожити в нас.

Тільки не це! У Романа з власною матір’ю стосунки були дуже напружені, а тут ще й це.

Він намагався переконати Варвару не йти, навіть просив пробачення. Хоча ще кілька місяців тому говорив їй, що вона нічого не варта і що жоден нормальний чоловік на неї не подивиться.

Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не піде і все життя буде терпіти його поведінку. Робитиме все так, як він хоче, і знову мовчатиме.

Але все виявилося зовсім інакше.

— Варю, це помста? Ти серйозно?

— Саме так.

— Такого я не очікував.

— А я попереджала, — нагадала йому дружина.

— Коли?

— Коли сказала, що якщо ти ще раз не прийдеш ночувати додому, я піду. Але ти не повірив і лише посміявся.

У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха.

— Маю Василівно, проходьте, почувайтеся як удома. Тепер ви тут господиня. Через місяць, як облаштуюся, я заберу Матвія. Далі самі вирішуйте, що робити з цією квартирою та вашим сином.

Варвара кинула холодний погляд на Романа і пішла. А він залишився наодинці з матір’ю, яка вже з порога почала встановлювати свої правила.

І тільки тепер він зрозумів: чи варто було не ночувати вдома, щоб усе це сталося? Напевно, ні. Але вже нічого не зміниш — помилився…